Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове, Слово є дідове, слово є батькове. Білодідове, Сивоконеве, Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду. Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Стали до ґерцю Жулинський, Грабович. Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш. Ріднеє слово жиє і є - бачиш! Рідна моя українськая мова Житиме вічно - кльова, фірмова!..
|