Бувало так - нікого бачить не бажав. Душа моя неначе у ночі блукала. Бувало так, я щось хотів й не знав. Вона також не знала що шукала... *** Я думав - все, немає щастя у краю, Коли душа не знає що шукає. А інші ходять наче у раю. Про сум, здається, і не знають. *** Але одного разу ідучи кудись. Пам'ятаю, день це був чи вечір, Мої думки неначе розбрелись З поміж людських й автомобільних течій. *** Я помічаю очі ці чудові. Красиві., наче квіти у саду. Уста, які ще, мабуть, не були в любові. Без їх смаку я в сіті пропаду. *** А ці уста - немов бока вина, Красивий колір, що відійма мій розум. Я пригубляв вино це кожен день з повна, Оберігав би цю прекрасну лозу. *** А очі ці ... Далекі зорі. В душі моїй вони що наймиліші. Я б споглядав на них лиш на високій горі. Бо мерехтять вони там яскравіше. *** І зрозумів я що до сеї миті, Не жив, а просто - існував. Думки мої не тим були сповиті. А відповідь проста - я не кохав. *** Тепер, куди б я тільки не пішов, Про що б я тільки і не мріяв. Мене твій погляд всюди би знайшов. А проти нього я б ніщо не вдіяв. *** Тепер я б в радості жив кожен день. Її б я щастям задаровува з повна. Співав би я, веселих тих пісень. Та от біда - не поміча мене вона. Джерело: vitau.org.ua
|